Самодостатнє місто. Ілюстрація міського середовища майбутнього. Частина І.

Цей огляд я готував для статті у спеціалізоване видання будучи викладачем 

"Львівської Політехніки". Враховуючи те, що  моя викладацька діяльність, наразі, призупинилась, стаття не була надрукована. Очевидно, настав час засвітити її у цьому блозі.

В даній статті я зробив огляд деяких концепцій запропонованих молодими архітекторами різних країн до конкурсу "Самодостатнє місто: Ілюстрація міського середовища майбутнього".(THE SELF-SUFFICIENT CITY: Envisioning the habitat of the future), який був організований Каталонським інститутом сучасної архітектури в Барселоні. В цьому конкурсі, у співпраці з моїм співробітником Андрієм Повхом, я також брав участь.

Ознайомитись з проектом...>

Отже, давайте знайомитись з ідеями...

 «Водяне паливо»

Останнє десятиліття сотні інженерів, винахідників та науковців досліджують можливість використання води як палива завдяки реакції електролізу.

Існують практичні досліди, які доводять, щоб з морської води можна було отримувати речовину, яка горить, тобто паливо. Якщо цей феномен отримає поширення, то в майбутньому буде формуватись нова система транспорту, що неодмінно вплине на інфраструктуру міста.

Конкурсний проект «Водяне паливо. Проект самодостатнього Нью-Йорк Сіті»

демонструє як може змінитись міський ландшафт, якщо технологія отримання палива з морської води буде доступною.

Проект передбачає  використання водної поверхні вздовж берегової смуги

Району Мангеттен як території для формування структури, що складається з бульбашко-подібних прозорих матів, в яких відбувається процес отримання тепла та генерації палива. Поверхні цих матів використовуються як рекреаційна зона, що є продовженням пляжу на земній поверхні. Дана структура формує острови штучної тверді, яка поєднана комунікаційними зв’язками з берегом. Теплова енергія, що отримується від океану використовується для підігріву в холоднішу пору року та може суттєво продовжити відпочинковий сезон.

Пропонується влаштування таких систем на східному і західному узбережжі острова і об’єднання їх у спільну енергетичну систему.

Система матів передбачена збірно-розбірною, отже є можливість змонтувати її в будь-якому місці узбережжя.

В чому полягає суть самодостатності даної концепції і які містобудівні особливості вона виявляє?

У даному прикладі ключовим є створення новітньої локальної енергетичної системи або мережі систем на базі мобільної структури модулів-генераторів палива. Ця система живитиме приватний транспорт в межах невеликих планувальних районів. Дану модель можна легко вписати в існуючу містобудівельну ситуацію, адже вона не вимагає зовнішніх трубопроводів та додаткових транспортних коридорів. Вона не вимагає земельної ділянки, так як використовується поверхня води. Як результат роботи таких систем ми отримуємо новий міський ландшафт, що доповнює існуючу берегову лінію. Додатково отримуємо нові «магніти» для суспільної активності, зокрема відпочинку.

Дана концепція передбачає накладання функціональних зон, які в сучасних містах не поєднуються. Тобто виробничий об’єкт (система матів в даному випадку є продуцентом-виробником енергії) є базою для рекреаційної функції. В сучасних містах рекреаційні зони та зони виробничі не суміщаються.

Отже в даному проекті різні функціональні зони гармонійно доповнюють одна одну і компактно співіснують.

У статті використана інформація з каталогу виставки: THE SELF-SUFFICIENT CITY: Envisioning the habitat of the future. 2010.

Читати наступну статтю по цій темі...>

Вгору.../\